Від добровольця «Донбасу» до командира роти: бойовий шлях офіцера «Дев’ятки», який воює з 2014 року
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
Бойовий шлях офіцера 41-ї окремої механізованої бригади із позивним «Дев’ятка» розпочався ще у 2014 році. Тоді уродженець Вінниччини приєднався до першої штурмової роти добровольчого батальйону «Донбас-Україна». За понад десять років війни його філософія загартувалася у принципи: «Коли за нами прийде Бог — ми потиснем йому руку» та «Якщо не ми — то хто?».
Про це розповідає пресслужба 41-ї ОМБр.
Вісім місяців у бетонних трубах та зустріч з однокласником
Повномасштабне вторгнення у 2022 році «Дев’ятка» зустрів на Херсонському напрямку. Ті вісім місяців на «нулі» без можливості ротації він називає надважкими.
«Ми жили з побратимами під мостом, у бетонних трубах, нас щодня обстрілювали майже з усіх видів озброєння, але ми трималися позитиву і підтримували один одного», — згадує офіцер.
Саме в таких умовах відбулася вражаюча зустріч: до підрозділу прибув новий боєць із позивним «Бой». Під час розмови з’ясувалося, що вони не просто з одного міста, а навіть навчалися в одній школі. Спільний окоп перетворив колишніх знайомих на справжніх братів, які продовжують воювати пліч-о-пліч і сьогодні.
Одним із найдраматичніших епізодів служби став штурм під Новобахмутівкою. «Дев’ятка» разом із групою з шести бійців пішов у атаку з надскладним завданням — витягнути українських військових з ворожого оточення. Завдяки мужності та професіоналізму групи вдалося врятувати понад 20 захисників.
У тому бою офіцер отримав поранення, а пізніше був нагороджений почесною відзнакою Головнокомандувача ЗСУ — «Золотим хрестом». Проте сам він каже про це стримано: «Ця нагорода належить і тим моїм побратимам, які не повернулися з того штурму. Кожна моя нагорода — це спогад про тернистий шлях війни!»
З 2023 року «Дев’ятка» служить у 41-й окремій механізованій бригаді. Його шлях тут розпочався з посади звичайного стрільця у кулеметному взводі. Крок за кроком, через виснажливі бої та набутий досвід, він дійшов до посади командира роти.
Офіцер пригадує оборону позицій у лісі, де ворог штурмував щодня з усіх боків: «Це була виснажлива оборона, але ми розуміли: ці позиції мали дуже важливе значення. Ми мали втримати їх, щоб ворог не зайшов у тил іншим підрозділам. Життя людини — це найдорожче, що в нас є, і завдання командира — берегти свій особовий склад. Але ми також розуміли, що не маємо права рятувати себе ціною життів сусідніх підрозділів, бо ми всі робимо одну справу!»
Головне правило командира «Дев’ятки» — абсолютна чесність із підлеглими. Він вважає, що тільки на довірі можна побудувати боєздатний підрозділ. «Я завжди намагаюся пояснити ситуацію як вона є: як би нам не було важко, ми мусимо робити нашу роботу. Коли солдат вірить командиру, а командир — солдату, підрозділ стає монолітом. Я завжди на зв’язку з ними, бо сам пройшов шлях від звичайного стрільця і знаю ціну кожного слова командира».
Вдома на офіцера чекають син та донька. Попри те, що бачити дітей він може лише на екрані телефону, «Дев’ятка» чітко знає, за що бореться: за те, щоб українські діти ніколи не знали, що таке війна.
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
